Базова модель прискорювача ЛУЕ-60 (Рис.1) була розроблена як інжектор електронного пучка в компактному джерелі синхротронного випромінювання [1] . Було виготовлено два подібних прискорювача цієї серії. Основними особливостями ЛУЕ-60 є використання для формування згустків ВЧ-гармати з a-магнітом і прискорювальної секції зі значним на той час темпом прискорення (20 МеВ/м). Це дало змогу отримати пучок з малим емітансом і великою яскравістю з енергією частинок до 60 МеВ і енергетичним розкидом менше ніж 2%.

Лінійний прискорювач ЛІК (Лазерний Інжекторний Комплекс, Рис.2) був розроблений для проведення експериментальних досліджень у галузі динаміки заряджених частинок, генерації короткохвильового випромінювання та збудження кільватерних полів у плазмі [2, 3] . Основними компонентами прискорювача є універсальна ВЧ-гармата [4] і прискорювальна структура з періодом, удвічі більшим, ніж у структурі з типом коливань 2p/3 [5]. Гармату можна використовувати як у режимі термоемісії, так і в режимі фотоемісії. Істотними особливостями прискорювальної структури є можливість прискорення значних імпульсних зарядів (граничний заряд становить 800 нК при СВЧ-потужності Р = 25 МВт) та високочастотне фокусування пучка [6]. Установка використовувалась для проведення експериментальних досліджень із фокусування пучка кільватерними полями в плазмі, генерації міліметрового випромінювання Сміта-Парселла та формування пучка в нових типах ВЧ-гармат [7].

КУТ є першим технологічним комплексом, який був повністю розроблений і виготовлений у НДК “Прискорювач” [8]. Передбачалося, що цей комплекс стане базовим при створенні стерилізаційних дільниць на промислових підприємствах. Пілотний варіант комплексу експлуатується в НДК “Прискорювач” з вересня 1993 року. КУТ включає лінійний електронний прискорювач із пристроями для сканування та виводу пучка, системами охолодження та керування. Прискорювач складається з прискорювальної секції та інжектора, який, у свою чергу, включає діодну електронну гармату, групувальник клістронного типу та прискорювальний резонатор. Система сканування та пристрій виводу пучка складається зі спеціальної магнітної системи та фольги з повітряним охолодженням. КУТ генерує електронний пучок з енергією частинок 8–10 МеВ і середньою потужністю до 10 кВт, що дає змогу реалізовувати радіаційні технології, включаючи стерилізацію медичних виробів.

КУТ-20 (КУТ-30) — комплекс для реалізації радіаційних технологій (Рис.4), в основному для виробництва медичних радіоізотопів [9]. Установка базується на потужному лінійному електронному прискорювачі. Прискорювач введено в експлуатацію у 2002 році. Він складався з двох прискорювальних секцій зі змінною геометрією та вдосконаленою інжекторною системою, яка була використана на прискорювачі КУТ. Фазова швидкість хвилі в прискорювальних структурах дорівнює швидкості світла. Довжина секцій становить 1.23 м, робочий тип коливань — 2p/3.

Комплекс має сканувальний пристрій, вивід пучка здійснюється через фольгу з повітряним охолодженням. Усі системи прискорювача керуються комп’ютерною системою. СВЧ-система складається з двох потужних підсилювальних клістронів з модуляторами та хвилеводною системою. Клістрон першої секції працює в режимі автогенератора. Частина потужності з виходу цього клістрона використовується для живлення групувальника і прискорювального резонатора, а також для збудження клістрона другої секції. КУТ-20 генерував електронний пучок з енергією частинок 20–30 МеВ і середньою потужністю до 15 кВт.

У 2007 році КУТ-20 був модернізований (КУТ-30) шляхом встановлення третьої прискорювальної структури та використання третього клістрона. При цьому енергія електронного пучка збільшилася до 30-45 МеВ, а середня потужність – до 20 кВт.

Прискорювач ЕПОС був створений у 1996 році [10]. На його виході отримують електронний пучок з енергією частинок 20-30 МеВ і середньою потужністю до 15 кВт.

Прискорювач ЛУЕ-40 створювався як для проведення досліджень з фізики прискорення інтенсивних електронних потоків, так і для вивчення взаємодії прискорених частинок з речовиною [11] (Рис. 5). C з метою підвищення енергії електронів до 100 МеВ було проведено суттєву модернізацію цього прискорювача [12]. Наразі на його основі працює ядерно-фізичний комплекс для проведення експериментів у галузі ядерної фізики та відпрацювання радіаційних технологій. [13]. Створено і перебуває у стані налагодження прискорювач ЛУЕ-60М, який буде використовуватися як інжектор накопичувача “NЕSTOR” [14] (Рис. 6).

Односекційний прискорювач ЛУЕ-10 почав працювати у 1987 році [15, 16] (Рис. 7). Він експлуатувався з одним клістроном КІУ-53 до середини 1993 року. У 1993 році було проведено модернізацію прискорювача з метою підвищення середньої потужності шляхом використання двох клістронів за схемою сумування СВЧ потужності від двох джерел.

Починаючи з 1994 року, прискорювач ЛУЕ-10М використовувався для проведення фундаментальних і прикладних досліджень у галузі радіаційних ушкоджень та радіаційних технологій. Одним із найважливіших досліджень, проведених останнім часом із використанням цього прискорювача, були імітуючі експерименти з проблем рідкосольових ядерних реакторів [17].

Список створених до 1991 року в ННЦ ХФТІ спільно з іншими підприємствами СРСР лінійних резонансних прискорювачів електронів наведено у Таблиці 1.

Таблиця 1

Список розроблених і створених з 1991 року в НДК «Прискорювач» лінійних резонансних прискорювачів електронів наведено у Таблиці 2.

Таблиця 2